Хто заробляє на львівському смітті?

12:24 9 Квітня 2019

Хто заробляє на львівському смітті?

Фото: tvoemisto.tv

Смертельне звалище: хто і як заробляє на львівському смітті / Mind.ua /

І чому в сектор переробки відходів Львів так і не пустив іноземних інвесторів.

2 квітня цього року директор львівського комунального підприємства «Збиранка» Віталій Пугач був затриманий і заарештований за вимагання 4,7 млн ​​грн, які він зажадав від переможця тендеру на 9,5 млн грн з постачання вапна для станції очистки фільтрату. 65% «відкату» – це новий рекорд України і мерії Львова. Але ця сума мізерно мала порівняно зі «скарбами», що зберігаються в надрах гори заввишки 90 м і площею в 50 га – Львівського полігону ТПВ, або, простіше кажучи, – міського сміттєзвалища. Як і на чому наживаються «сміттєві королі», розбирався Mind.

На початку літа 2016 року в Україні відбулися дві «виробничі» пожежі, що призвели до людських жертв. 30 травня піді Львовом горів полігон твердих побутових відходів (ТПВ), а 6 червня в Харкові загорівся колектор теплових мереж. І там, і там загинули люди. Але якщо те, що сталося у Львові, було названо трагедією (загинули Андрій Вненкевіч, Юрій Рудий, Богдан Юнко і Олександр Бутін. – Mind), то на сумну подію в Харкові уваги майже ніхто не звернув.

Різниця – у масштабі

У Львові на 50 га горіли побутові, будівельні та промислові відходи, і загинули рятувальники Держслужби з надзвичайних ситуацій – їх накрила сміттєва «лавина». У Харкові площа займання склала лише 10 кв. м, а в диму задихнулися три «особи без певного місця проживання». Тому відставки мера Харкова, Геннадія Кернеса, не вимагав ніхто. А ось мера Львова, Андрія Садового, залишити без посади хотіли багато хто.

Як претензії озвучувалося те, що в 1997–2001 роках Садовий очолював «Фонд розвитку Львівщини», в 1998–2002-х – був депутатом міськради, а у 2002–2003-х – керував «Інститутом розвитку міста». А також те, що у 2006 році він виграв вибори мера Львова і досі обіймає цю посаду.

Але головне – львівський мер знав, якими скарбами володіє міське комунальне підприємство «Збиранка», більш відоме як сміттєзвалище у Великих Грибовичах. На цьому полігоні ТПВ зосереджено не менше 50 млн кубометрів або понад 8 млн тонн відходів 4-го, 3-го і навіть 2-го класів небезпеки.

Грибовицьке сміттєзвалище

Початок експлуатації полігону в с. Великі Грибовичі – 1959 рік. Відстань від адміністративного кордону Львова – 4 км, від меж сіл Збиранка і В. Грибовичі – 1 км.

Офіційний статус – полігон для складування твердих побутових відходів (ТПВ) 3-го і 4-го класів небезпеки (токсичності).

Площа – у різних документах або інтерв’ю чиновників вказані/згадувалися: 33 га; 45,3 га; 50 га з урахуванням або без урахування площі сховищ (ставків) так званих кислих гудронів у 3,2 га, 8 га або 11 га.

Обсяг – до 50 млн куб. м або 8,4 млн тонн ТПВ (на 2009 рік).

Висота сміттєвого шару – від 35 до 90 м від поверхні землі.

Склад (на 2008 рік):

  • харчові відходи – 40%,
  • папір, картон – 25%,
  • скло – 8%,
  • вуличний відсів (пісок, дрібний щебінь) – 6%,
  • текстиль – 5%,
  • будматеріали (цегла, глина, фаянс, фарфор, бітум тощо) – 5%,
  • пластмаса і пластик – 4,5%,
  • шкіра, гума – 3%,
  • дерево – 3%,
  • метал – 0,05%,
  • кислі гудрони – достеменно невідомо, за різними оцінками, від 200 000 до 400 000 тонн.

Скільки коштує «закопати сміття»?

Звалище у Великих Грибовичах, прийняте в експлуатацію в 1959-му, спокійно «дожило» до березня 2004 року, коли його спробували закрити вперше. Міська рада Львова навіть встановила конкретні терміни: не пізніше 1 січня 2006 року. На місці полігону, який з 1991-го експлуатувало КП «Збиранка», депутати і мер Андрій Садовий (обраний у березні 2006 року. – Mind) планували побудувати сміттєпереробний завод. За запевненнями міської влади, бізнесмени з Італії та Польщі обіцяли інвестувати в проект 100 млн євро.

Але звалище так і не закрили, завод не побудували, а від В. Грибовичів місто Львів тоді «відкупилося», виділивши з бюджету на 2005 рік 3,39 млн грн «на забезпечення екологічної стабільності та вирішення соціально-побутових проблем» жителів села.

У 2007-му на рекультивацію полігону в бюджеті Львова виділили вже 10 млн грн, а термін його експлуатації було продовжено до 2011 року.

«Львів виділив нам кошти на відкриття нового фельдшерсько-акушерського пункту, спорудження доріг та оновлення водопроводу», – з радістю заявляв тоді Ігор Питель, голова сільради В. Грибовичів. Але радів недовго: звалище горіло як і раніше та розповсюджувало сморід – так сильно, що 21 лютого 2009 року селяни збунтувалися і перекрили дороги, які ведуть на полігон.

Той бунт коштував бюджету Львова ще 7 млн ​​грн, а обурену громадськість мер Садовий заспокоїв, представивши вже канадський проект будівництва сміттєпереробного заводу. Однак і канадському інвестору не пощастило – мерія вирішила нічого не будувати, а натомість просто закопати сміття в землю.

«Ми почали роботи з рекультивації, – звітував у 2009 році Юрій Голець, в. о. директора департаменту житлового господарства та інфраструктури мерії. – Поверхню звалища присипають великою кількістю землі, потім роблять свердловини, через які викачується газ. Повірте, після цього звалище повністю «замажуть» глиною, посадимо дерева, і вийде природна гора».

За словами одного з місцевих екологів, які виявили бажання зберегти анонімність, мер Львова і міськрада розраховували на гроші Кіотського протоколу. А також на можливість «вдало освоїти» під проект рекультивації сміттєзвалища кошти міського бюджету. «На полігон було необхідно завезти 300 000-400 000 кубометрів глини. Уявляєте, скільки грошей потрібно витратити? А скільки з них можна «відмити»? А якщо ще й метан спалювати в міні-котельні? Хто ж пустить канадців на цю «золоту жилу»?», – ставить риторичне питання співрозмовник Mind.

Чому «не прижилися» іноземні інвестиції?

У 2009–2016 роках сільрада В. Грибовичів, мерія Львова та Львівська ОДА неодноразово приймали рішення про закриття полігону ТПВ. І кожного разу обіцяли перетворити «Збиранку» на зразкове господарство, побудувавши поруч зі звалищем сміттєпереробний завод – найсучасніший і найекологічніший. Однак мерія так ретельно підходила до вибору можливих інвесторів, що відмовила 43 фірмам і компаніям: Granex, Groupe Pizzorno Environment, Stewart Thermal, Helector, Actor Barlow Projects, Solena Polska, Komptech Anlagenbau, Remondis та ін. з Польщі, Франції, Італії, Нідерландів, Німеччини, Австрії, США, Канади, Латвії, Литви та Туреччини.

«Коли бізнесмени дізнавалися про суми, що їх було необхідно перерахувати до різних «екологічних» фондів, відмовлялися всі як один», – каже львівський еколог.

Тому сміттєпереробного заводу у Львові досі немає. Гора сміття на «Збиранці» виросла вище, ніж на звалищі Нью-Йорка, а концентрація шкідливих речовин (за станом на 2011 рік. – Mind) у ґрунтах навколо звалища перевищує гранично допустимі концентрації (ГДК): по свинцю – у 30 разів, по хрому – у 47, по марганцю – у 262, по нафтопродуктах – у 1676, по фенолу – у 7890 разів.

Чому спалахують сміттєзвалища?

Як розповіли Mind у «Львівській Політехніці», хімічні процеси, що протікають на будь-якому полігоні ТПВ, багаторазово вивчені та описані. «Спочатку аеробні бактерії розщеплюють вуглеводи, білки, ліпіди, тобто харчові відходи. При цьому виділяються вуглекислий газ і азот. Коли в глибині гори сміття закінчується кисень, до справи беруться анаеробні бактерії. Продукти їхньої життєдіяльності – оцтова, молочна, мурашина кислоти, етиловий і метиловий спирти», – пояснюють учені.

За їхніми словами, наприкінці процесу утворюється так званий звалищний газ – суміш метану, вуглекислого газу, з’єднань сірки, хлорорганіки, ароматичних вуглеводнів і т. д. – загалом до 140 різних речовин. А коли всередині сміттєвої гори підвищується температура – відбувається самозаймання.

«Трагедія на звалищі сталася через підпал!» – стверджував тоді Андрій Садовий. Але версію про підпал оголосив неспроможною генеральний прокурор України Юрій Луценко. «Усі розмови про те, що якісь спеціальні диверсанти з конкуруючих політичних партій підпалили звалище, експертиза не підтвердила. Це було самозаймання через недотримання технологій», – стверджував він.

Хто і за що має відповісти?

До і під час пожежі на звалищі (29–30 травня 2016 року. – Mind) керівником КП «Збиранка» значився Богдан Горбаль. Після трагедії він був звільнений. На момент звільнення йому виповнилося 72 роки.

Але чи керував він полігоном насправді? «Всі, хто хотів вивозити сміття у В. Грибовичі або отримати «ліцензію» на сортування та вивезення зі звалища пластика, картону, паперу, металу та ін., знали, що Горбаль нічого не вирішує. Усе вирішував Віталій Пугач. Починаючи з 2009 року він, з невеликою перервою, працював спочатку в мерії, а потім в обласній адміністрації – був великим фахівцем щодо поводження з відходами», – розповідає на правах анонімності львівський еколог.

Дійсно, у 2009–2011 роках Пугач очолював відділ в управлінні житлово-комунального господарства львівської мерії. З 2011-го – працював головним спеціалістом відділу житлової політики, благоустрою та поводження з твердими побутовими відходами в головному управлінні комунального господарства Львівської ОДА. А в березні 2017-го його призначили директором КП «Збиранка».

Чим зацікавила колишнього начальника служби постачання пально-мастильними матеріалами (1993–1998) 14-ї повітряної армії і екс-начальника служби логістики (2005–2008) повітряного командування «Захід» ВСУ скромна посада «начальника звалища»?

«Небажання мерії пускати інвесторів до Львова можна пояснити. На «Збиранці» у відкритих водоймах зберігаються так звані кислі гудрони – 200 000 тонн або навіть більше. Точно ніхто не знає. Ці відходи 2-го класу токсичності – «техногенне родовище» цінної сировини для хімічної промисловості. Можливий «вихід» корисних речовин – до 30% з кожної тонни», – розповідає колишній колега Пугача по роботі у Львівській ОДА.

«Смертельна небезпека 2-го класу»

«Кислі гудрони» – відходи нафтопереробної промисловості, що утворюються під час очищення нафтопродуктів, апаратів і резервуарів концентрованою сірчаною кислотою. Являють собою високотоксичну багатокомпонентну суміш смол, олій, асфальтенів, конденсованих гетероароматичних з’єднань, сульфокислот, сірчаної кислоти, кислих і середніх ефірів сірчаної кислоти, води і мінеральних домішок.

2-й клас небезпеки (за ГОСТ 12.1.007-76 «Шкідливі речовини. Класифікація і загальні вимоги безпеки»):

  • висока концентрація у повітрі робочої зони, мг/куб. м – 0,1–1,0;
  • середня смертельна доза при введенні в шлунок, мг/кг – 15–150;
  • середня смертельна доза при нанесенні на шкіру, мг/кг – 100–500;
  • середня смертельна концентрація в повітрі, мг/куб. м – 500–5000.

Кому потрібні «сміттєві мільярди»?

Знаючи всю цю історію, стає очевидним, що «сторонніх» на звалище у В. Грибовичах місцева влада навряд чи пустить. По-перше, тому що офіційно всі 8,4 млн тонн відходів – власність комунального підприємства «Збиранка». По-друге, з тієї причини, що всі кислі гудрони, які знаходяться на звалищі, свого часу були включені до ліквідаційної маси ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод» (ЛДНМЗ, ЄДР 00152394) та оцінені.

Наприклад, станом на 15 жовтня 2013 року капіталізація ЛДНМЗ склала 6 626 481 363 грн (60 793 407 шт. акцій при номіналі 0,01 грн і котируванні в 109 грн, угода на ПФТС, лістинг третього рівня, джерело onlinecapital.kiev.ua).

І доля цих, у всіх сенсах, junk bonds, тобто «сміттєвих» мільярдів гривень, все ще остаточно не визначена. ЛДНМЗ у 2016–2019 роках тричі оголошувався банкрутом і тричі «поставав із попелу» – востаннє дію підприємства було припинено 21 січня 2019 року.

І це рішення навряд чи стане остаточним. Швидше за все, незабаром керуватиме «Збиранкою» та розпоряджатиметься її «скарбами» новий директор.

 

Також ви можете стежити за головними новинами від Leopolis News на нашому Facebook, Twitter та Telegram-каналі.

Стрічка новин