План Путіна – Королівство Галичина?

22:57 19 Січня 2017

План Путіна – Королівство Галичина?

Фото: cont.ws

Хто і чому намагається посварити поляків і українців? Куди і з ким йде Україна далі? Від потужної концепції держав Міжмор’я нас штовхають до дрібних князівств Mitteleuropy? І чи не є це все наслідком великої геополітичної гри Путіна і Трампа в Європі?

Нещодавно ми стали свідками двох подій, які, як стверджують аналітики, стали новим елементом польсько-українських стосунків. Це  ̵  знищення пам’ятника вбитим полякам у Гуті Пеняцькій та заборона в’їзду в Україну меру Перемишля. Польський урядовець отримав статус персони нон-ґрата через «антиукраїнську діяльність». Подібних непорозумінь в українсько-польських стосунках є набагато більше. Однак, Польща і Україна на міжнародній арені є союзниками. Не можна стверджувати і про неприязнь між двома народами. Мільйон українців працює на польських фірмах, а туристи-поляки є бажаними гостями в українських містах. Але нас намагаються розсварити.

Держави ніби національні, але керує всім геополітика?

Чому серед учасників переговорів у Мінську є, крім України та Росії, тільки Франція та Німеччина і жодного українського сусіда? Чому Україна була серед держав-переможниць у Другій світовій війні, а німецькі політики більш впливові в Україні, ніж українські? Для чого Польща і Угорщина реалізовують концепцію євроскептицизму? Чому німці будують заводи в Україні, а українці їдуть до поляків на заробітки?

Цей ряд запитань можна ще довго продовжувати. Виною чи причиною, на перший погляд, непорозумінь, є геополітика. Тобто, міжнародні політичні концепції, які домінують у Центрально-Східній Європі. Саме вони є визначальними не тільки в політичних союзах, але також у формуванні торговельного балансу, руху фінансів, робочої сили та інтелектуального потенціалу.

Якщо колись «загарбник» намагався підкорити собі людський та природній ресурс «сусіда», то сьогодні «загарбник» намагається втягнути слабшого у свій геополітичний проект під виглядом міжнародних політичних союзів. Його території зробити ринком збуту для своєї промисловості, а інтелектуальний потенціал «союзника» використати для розвитку власних технологій. Часи, коли одні народи завойовували інші, щоб покорених відправити на панщину, минули. Покорених нині роблять менеджерами, професорами, винахідниками. Їм дозволяють будувати громадянське суспільство, забирають, однак, можливість ставати справжніми політиками.

Прикладом таких стосунків у нашому регіоні є впровадження геополітичного проекту Mitteleuropa, а однією з протидій йому – концепт Міжмор’я.

Mitteleuropa via Міжмор’я

У ХІХ ст. міжнародна політична думка ділила народи на «державні» і «недержавні». Одні мали здатність і вміння будувати держави, інші, на думку багатьох тодішніх мислителів, – ні. Представники «державних» народів також вірили, що вони повинні заопікуватись «недержавними». На думку багатьох філософів, якщо народ не здатен збудувати собі державу, здобути незалежність – нічого страшного не ставалось. Вони могли виконувати інші функції в світі. Серед таких роздумів зародилась концепція Mitteleuropa, на основі якої почали вибудовувати план поширення німецького впливу на просторі між Францією і Росією. Німецький план не був єдиний.

Царський Петербург, натомість, імперіалістичні намагання маскував під ідеєю панславізму. Згідно цієї концепції, всі слов’янські народи повинні були об’єднатись. Провідне місце в цьому об’єднанні мала відігравати слов’янська Росія. Коли стало зрозуміло, що Росії йдеться про домінування у слов’янському світі і саме вона є ворогом слов’янських національних держав, у Центральній Європі виник геополітичний концепт Міжмор’я. На відміну від проекту Mitteleuropa, концепція Міжмор’я виключала домінування на цьому просторі одного народу і передбачала створення партнерського блоку держав від Балтійського до Чорного й Адріатичного морів. В Україні під цим терміном розуміють польсько-український союз. Але таке трактування є вузьким і обмеженим, як і в географічному плані, так і в геополітичному.

Від теорії до дії

На початку ХХ століття німецькі еліти застосували бліцкриг у питанні опанування просторів Центрально-Східної Європи. Як стверджують історики, у 1915 році головний радник німецького уряду в питаннях революційного руху в Росії Олександр Львович Парвус (справжнє ім’я Ізраїль Лазарович Гельфанд) переконав німецькі еліти надати фінансову підтримку російським більшовикам. З їх допомогою передбачалось взяти під контроль Росію та вивести її, як учасника, з Першої світової війни. В цей час німці вже мали розбудований план освоєння території на схід від Берліна. Один із ідеологів проекту Фрідріх Науманн тодішні етнокультурні українські кордони ділив на кілька частин.

Та частина, яка була в межах Австро-Угорщини, там і залишалась. Імперія зі столицею у Відні була союзником, і австрійці з мадярами повинні були домінувати на Балканах. У Криму передбачалось створення під протекторатом Берліну окремої держави – Татарської Республіки. «Свободу» також мали отримати українці на Кубані. В середині Росії передбачалось створення маріонеткових анклавів донських та кубанських козаків. І, звичайно, велика пронімецька Україна. Документальне підтвердження цим планам було зафіксоване на мапах, які використовувала німецька делегація під час підготовки Брестського миру у 1918 році. До цього часу влада в Росії вже перебувала в руках більшовиків, які у запломбованому вагоні прибули на переговори до Бреста, як наслідок домовленостей Парвуса з німецькими елітами.

В Україні план був реалізований частково. Маріонетковий уряд генерала Павла Скоропадського, який визнали німці і більшовики був змінений Директорією на чолі з Симоном Петлюрою. Хоч німці і пішли з Києва, однак більшовики, як учасники проекту Mitteleuropa, не здавались. Не здавався і Симон Петлюра, який в рамах концепту Міжмор’я заключив союз з Юзефом Пілсудським, лідером поляків. Як знаємо, закінчилось це все поразкою і Україна стала державою, але тільки соціалістичною і в союзі з Росією.

У найближчому майбутньому план Mitteleuropa активно реалізовувався. В часи Голодомору знищено українське селянство. У 1939 році було підписано пакт Рібентропа-Молотова і розділено Європу. Наступним кроком був Голокост і знищення кількох мільйонів євреїв, присутність яких не входила у плани. Повністю знищено польські еліти, а створення нової польської держави доручено місцевому пролетаріату під суворим наглядом офіцерів Червоної армії.

2017: новий поділ Європи

Сьогодні Угорщина вже не є союзником ані Австрії, ані нацистської Німеччини і не входить в план домінування в Європі німецького народу. Через це в останні роки чуємо багато критики з Будапешту в сторону Берліна. Поляки з угорцями нині союзники і входять до табору євроскептиків. В Румунії президент Клаус Йоганніс походить з етнічних німців, відтак Бухарест залишився в «темі». Росія вдало замаскувалась, і після розгрому Гітлера забулось про союз Берліна і більшовиків. Проте союз Путін-Меркель простежується на всіх можливих рівнях. Хоч і всіляко маскується.

«Спогади» гетьмана Павла Скоропадського є однією з найцікавіших книжок, які прочитав Президент України у 2016 році. І не дивно. Основні рішення нині щодо України приймаються на основі домовленості між Берліном і Москвою. А щоб український працівник не їхав на заробітки в Польщу і працював на німецьких заводах в Україні, невідомі вчиняють провокації, які шкодять Польщі в Україні, а Україні в Польщі.

1

Польський Президент Анджей Дуда спочатку оголосив про створення балто-чорноморського союзу. Але, щоб не оголошувати фіаско у його створенні, балто-чорноморський союз поширили до Адріатики і процес триває. Крим нарешті може стати Кримською Республікою на правах наданої автономії в Росії. А в нащадків донських і кубанських козаків є можливість об’єднатись в Російській Федерації з Донбасом, і такий федеральний округ РФ має всі права набути українського обличчя.

Якщо нащадок німецьких емігрантів Дональд Трамп підтримає план Mitteleuropa, то є всі шанси, що українські землі набудуть вигляду як на мапі з 1918 року. Залишиться тільки подумати, як Королівство Галичини і Лодомерії, і Герцогство Буковина приєднати до ЄС.

Іван МАТКОВСЬКИЙ, для Leopolis.news

Також ви можете стежити за головними новинами від Leopolis News на нашому Facebook, Twitter та Telegram-каналі.

Реклама

hvl.jv

Стрічка новин