Реформа екстреної допомоги від МОЗ: все добре?

У середньому «швидка» за викликом приїжджає за 8,5 хвилин. Такі дані дослідження якості надання екстреної допомоги оприлюднило Міністерство охорони здоров’я України.

У 23,9% викликах медичну допомогу постраждалим надають на місці без госпіталізації, у 18,6% випадків потерпілі відмовилися від госпіталізації, у 2% – померли.

Хто конкретно проводив дослідження, у повідомленні не уточнили, проте наголошено, що методологію дослідження та оцінки результатів розробили експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я.

Але чи так все добре з реформою екстреної допомоги, як вважає МОЗ? Ось лише декілька фактів, які стосуються всієї України.

23 липня у Боярці під Києвом помер 26-річний хлопець, який впав у кому через те, що «швидка» їхала до нього більше години.

14 листопада поліцейські Миколаєва затримали двох водіїв «швидкої допомоги», які перебували в стані алкогольного сп’яніння. Обидва водії приїхали за викликом про ДТП.

22 грудня на вулиці Генерала Чупринки у Львові автомобіль «швидкої», їдучи заднім ходом, збив на тротуарі матір та її дворічну дитину. Медики відмовились везти у лікарню людей, яких травмували, кажучи, що мають інший виклик.

27 грудня в Одесі помер чоловік, якого медики «швидкої» залишили у дворі обласної лікарні.

4 січня на Буковині лікарі «швидкої» відмовилися приїхати до важкохворої жінки, посилаючись на те, що вони не зможуть їй нічим допомогти.

Кілька днів тому у Львові помер 50-річний чоловік, який працював водієм «швидкої». За словами колеги чоловіка, він помер після важкої зміни від інсульту. Жінка на своїй сторінці у Facebook написала, що ніхто не може стверджувати, що інсульт стався саме через роботу, але наголосила, що умови роботи на «швидкій» останнім часом є нестерпними.

Безперечно, у кожному з цих випадків будуть шукати винних правоохоронні органи, однак неозброєним оком видно, що у роботі екстреної медицини зараз є проблеми. Урядовці встановлюють документами нормативи доїзду, а реалії зовсім інші. Відсутність матеріальної бази, жахливі дороги, корки в містах, брак кадрів через малу зарплату роблять проблемним доїзд швидкої на виклик.

Редакція попросила прокоментувати ситуацію на Львівщині директорку обласного департаменту охорони здоров’я Ірину Микичак.

Фото: YouTube

Чиновниця розповіла, що найбільша проблема зараз є у низькій заробітній платі, тобто у мотивації людей до роботи.

«На жаль, так історично склалося ще із Радянського союзу, що в охороні здоров’я є найнижча заробітна плата з усіх сфер життєдіяльності. Якщо порівнювати заробітну плату медиків та освітян, то, на превеликий жаль, у медиків вона є щонайменше на 20% нижчою. Якщо брати загалом галузь охорони здоров’я, то заробітна плата працівників екстреної медицини не є меншою, ніж інших, але вона в усій галузі не є високою. Середня заробітна плата у медицині, а це приблизно 4-4,5 тисяч гривень з доплатами та надбавками «на руки», звичайно, не те, що не витримує критики, а її важко назвати заробітною платою», – наголосила Ірина Микичак.

Вона додала, що у зв’язку із такою низькою заробітною платою працівники екстреної медицини масово звільняються. Варто зазначити, що ця тенденція зараз характерна для медицини загалом, де з’явився і продовжує зростати брак кадрів.

За словами Ірини Микичак, робота у екстреній медицини є чи не найскладнішою серед усіх напрямків охорони здоров’я, адже це постійні виїзди, холод, не завжди адекватні та безпечні пацієнти. На думку керівниці ДОЗ Львівщини, екстрена медицина – це та служба, яка мала б фінансуватися у пріоритеті за найвищими тарифами. Проте, як відомо, тарифну сітку затверджують на рівні Києва.

«Медична субвенція надається із державного бюджету. Той розрахунок, який має Міністерство фінансів на медичну субвенцію, не витримує критики. Ми уже десятки років пишемо, говоримо, що формула Мінфіну, за якою він розраховує медичну субвенцію, не є справедливою і не покриває потреби області. Зараз медична субвенція становить приблизно 1,5 тисячі гривень на рік на одного мешканця Львівської області на медицину області загалом. З них 2/3 іде на заробітну плату: навіть, якщо вона така маленька, як зараз отримують наші медики. Ситуація уже змінюється на первинній медицини, в амбулаторіях, тобто там, де є декларації, а на зміни в стаціонарі та екстреній медицині ми очікуємо із 2020 року. Як це виглядатиме, наразі важко прогнозувати. Однак в НСЗУ нам кажуть, що заробітні плати в цих напрямках також зростатимуть», – пояснила Ірина Микичак.

Вона також наголосила, що зараз у екстреній медицині найбільше бракує водіїв. Є не менше 60 вакансій водіїв у цій службі, є також фельдшерські ставки. Проблема із водіями з’явилася також через низькі зарплати: до водіїв у медицині є певні вимоги, а люди із досвідом та стажем відмовляються працювати за 3-4 тисячі гривень.

Ірина Микичак пояснила, що самотужки Львівщина не може впоратися із проблемою заробітних плат. Для того, щоб зарплати у медицині стали конкурентними, треба спрямувати у цю галузь ще два існуючих бюджети, а таких коштів Львівська область не має.

«Тобто доки на державному рівні не вирішиться питання про суттєве збільшення заробітної плати у медицині, матимемо велику проблему. Так виглядає, що проблема кадрового запитання саме зараз починає вставати у повний зріст. Відтік кадрів у нас відбувається не лише у екстреній медицині. Маємо звільнення із лабораторій та рентген-діагностичної служби, бо люди ідуть працювати у приватні заклади. На жаль, ми ідемо тим шляхом, який пройшли європейські країни. Я нещодавно була у Швеції з урядовою делегацією. Шведи розповідали, що у них заробітна плата у медсестер починається від 2 тисяч євро, але вони мають багато вакансій, бо їхні працівники їдуть далі», – розповіла Ірина Микичак.

Крім того, вона зазначила, що роботу працівників екстреної медицини мали б розвантажити сімейні лікарні, адже саме вони мають консультувати та лікувати пацієнтів із застудою, температурою, тиском тощо.

«Відповідно до закону, дійсно, екстрена медицина не мала б обслуговувати такі виклики. Але людина не народжується зі знанням закону і часто не хоче вивчати свої права та обов’язки. Коли в людини біда, вона хапає телефон і дзвонить лікарю. Це природно. Однак, якби у кожного з нас був сімейний лікар, який абсолютно справлявся б зі своїми обов’язками, якби ми мали довіру до сімейного лікаря і за кожної причини не кликали б «швидку», звісно, було б легше. Але ми зараз ідемо цим шляхом, люди вчаться контактувати в телефонному режимі зі своїм доктором, вчаться довіряти йому», – пояснила Ірина Микичак.

Вона також розповіла, що часто «швидкі» забирають на перевозку складних пацієнтів із одного закладу в інший, їх кличуть перевозити пацієнтів із районів, бо там бракує свого транспорту. Крім того, у кожному комунальному некомерційному підприємстві має бути відділення невідкладної медичної допомоги, куди мають обслуговувати виклики, що не належать до категорії екстрених, тобто обслуговувати людей, до яких відповідно до закону не мала б їхати екстрена медична служба. Наразі таких відділень дуже мало.

Ірина Микичак повідомила, що торік на Львівщині було закуплено 7 автомобілів для «швидкої» допомоги. На цей рік запланована покупка 10 карет, а 1 надає уряд Китаю.

«Хочу сказати ще одне. У зв’язку із децентралізацією місцеве самоврядування зараз має добрі бюджети, адже концентрує доходи із податків, акцизів, нерухомості, землі. Вони уже можуть купувати собі автомобілі. Тобто, якщо б місцеве самоврядування Львова, Дрогобича, Зимної Води чи іншої ОТГ виділило б кошти і купило карету «швидкої», то вони допомогли б не лише своїм мешканцям, але й сусідам, отримати належну допомогу», – пояснила Ірина Микичак.

Вона також назвала третю проблему, через яку робота працівників екстреної служби викликає невдоволення у людей, – це якість персоналу. До прикладу, диспетчери служби іноді замість того, щоб заспокоїти людину, пояснити їй, що її проблема не надто серйозна, навпаки загострюють ситуацію, бо перевантажені викликами чи через інші причини.

«Сьогодні вранці (4.02.19), до прикладу,  77%  викликів по всій медицині катастроф обслуговували із затримкою, тобто медики зі спізненням приїхали на виклик. Диспетчери перевантажені, вони нервують, беруть трубку і замість того, щоб заспокоїти пацієнта, висловлюють йому свої емоції. Але,  на мою думку, дуже часто людині просто важливо почути пораду, відчути, що його розуміють, ніж пояснення того, чому машина довго їде. А  буває, що  це далеко не спокійне пояснення. Люди розуміють, просто треба пояснити»,  – сказала Ірина Микичак.

За її словами, причинами спізнення лікарів на виклики також є традиційні погані дороги, неосвітлені вулиці, хаотична нумерація будинків та небажання водіїв транспорту уступати дорогу «швидкій».

Леся БУРБАН, Leopolis.news