Сміття, транспорт і борги: три проблеми, які Садовий залишає Львову

Попри заяви про «втому від керування містом», скидається на те, що обіцянка Андрія Садового більше не брати участі у виборах міського голови Львова – це спроба втекти від відповідальності за наслідки управління містом протягом 12 років.

Багаторічний мер Львова Андрій Садовий іще торік у жовтні приголомшив містян заявою про те, що не планує більше висувати свою кандидатуру на посаду міського голови. Якщо наміри Садового брати участь у президентських та парламентських виборах були зрозумілими й очевидними, то ця заява виявилася повною несподіванкою не лише для мешканців, а й для політичних опонентів. Андрій Іванович пояснив таке рішення тим, що «не можна бути вічно мером Львова», та заявив про наміри підкорювати столичні пагорби – поборотися за посаду Президента.

Однак є більш прагматичні причини, чому Садовий після 12-річного безроздільного царювання у Львівській ратуші вирішив майже добровільно позбутися цієї посади. Річ у тім, що наслідки проблем, вирішення яких міський голова відкладав десятиліттями – з різних причин, стали справжньою загрозою місту. Й, очевидно, найкращий спосіб позбутися цих проблем (безумовно, кращий – особисто для Андрія Івановича) – сховатися від них, приміром, за мандатом народного депутата.

Сміттєва проблема Львова

Перші обіцянки вирішити проблему відсутності сміттєпереробного заводу у Львові Садовий давав іще далекого 2006 року, тобто 12 років тому. Однак увесь цей час, попри очевидну перспективу закриття Грибовицького сміттєзвалища, термін експлуатації якого давно сплив, це питання не вирішували. Ба більше, пропозиції інвесторів за власний кошт збудувати завод міський голова Львова Садовий з дивних причин ігнорував. Приміром, Керівник асоціації роботодавців Львівщини Зеновій Бермес заявив, що за час каденції міський голова встиг відмовити 43 інвесторам, які погодилися будувати сміттєпереробний завод. Про мотиви, які керували Садовим, можна лише здогадуватись, однак така позиція врешті-решт призвела до всім відомої трагедії на сміттєзвалищі, коли під час ліквідації пожежі на полігоні загинули чотири рятівники, громада отримала локальний сміттєвий Чорнобиль, а місто опинилося в полоні сміттєвого колапсу.

Унаслідок пожежі (далеко не першої) експлуатацію Грибовицького полігону припинили, і місто абсолютно прогнозовано зіштовхнулося з проблемою відсутності резервного полігону. Після того, як міська влада провалила процес вивезення сміття з міста на альтернативні сміттєзвалища, Львів опинився в завалах відходів. Зважаючи на те, шо все це відбувалося в літній період, сміттєві завали дуже швидко могли спричинити спалахи епідемій. Тому Львівська облдержадміністрація запропонувала перебрати на себе обов’язки влади міста з вивезення сміття, які, до речі, виконує дотепер.

Попри заяви міського керівництва про те, що сміттєвий завод, до того ж, «наймодерніший в Україні» ось-ось з’явиться у Львові, насправді ця перспектива є такою ж далекою, як і два роки тому. Попри виділені гроші й анонсований конкурс, громада проти такого будівництва, оскільки не довіряє (зважаючи на сумний досвід Грибовичів – цілком обґрунтовано) запевненням влади про екологічність та безпечність роботи такого заводу в місті.

Крім того, за півтора року Садовий так і не спромігся налагодити процес вивезення сміття із львівських вулиць, це надалі робить Львівська обласна державна адміністрація. Однак у липні ЛОДА може припинити вивозити сміття з міста. Про це, зокрема, заявив і голова Львівської обласної ради Олександр Ганущин під час ухвалення бюджету області на 2019 рік. Зважаючи на те, що жодних приготувань, перемовин з громадами, куди вивозять сміття, нині міський голова не проводить, така ситуація знову може стати абсолютною «несподіванкою» для нього, і місто опиниться під сміттєвими завалами, як це вже було 2016 року. Однак тепер знайти винуватців в особі влади Садовому буде набагато складніше.

Транспортна проблема

Корки в місті, слід визнати, притаманні кожному сучасному місту. Однак львівські затори, схоже, стануть такою ж візитівкою міста як, до прикладу, Високий замок. Незграбна спроба вирішити це питання 2012 року за допомогою закордонних фахівців завершилася ще більшим зростанням заторів у центральній частині Львова. Попри те, що місто з власної кишені заплатило за розробку транспортної схеми, її реалізація лише погіршила ситуацію на дорогах. Нині варто випасти першому зимовому снігу, як автошляхи в місті перетворюються на нескінченну тягучку з тисяч машин. Якщо в інших містах корки сконцентровані в центральній частині міста, то у Львові вони є і в центрі, і на околицях. Зранку та ввечері машини стоять і на Городоцькій, і на Шевченка, і на Стрийській, і на проспекті Червоної Калини.

Вирішення транспортної проблеми у Львові може бути лише комплексним. Воно мало б передбачати і створення багаторівневих паркінгів на під’їздах до центру, збільшення паркомісць у середній зоні міста, створення нової схеми руху, налагодження схеми роботи евакуаторів та збільшення частки комфортного громадського транспорту в загальному трафіку руху. Однак таке рішення потребує системної праці, довіри потенційних інвесторів, які вкладали б гроші в побудову паркінгів, прозорої схеми функціонування громадського транспорту. Жоден з цих пунктів не виконано у Львові за останній десяток років. Паркувальники збирають гроші за сірими схемами, електронний квиток у громадському транспорті не впроваджено, інвестори не хочуть вкладати кошти в довгоокупні інфраструктурні проекти у Львові, оскільки не довіряють владі міста.

І якщо в першій проблемі можна вбачати корупційні фактори, то друга – наслідок банальної нездатності команди Садового продукувати і реалізовувати стратегічні рішення в місті. Клаптикові рішення придатні лише як піар-приводи на короткий час – до першої зливи та чергового транспортного апокаліпсису в місті. До корумпованості додається безгосподарність особи, яка претендує на найвищу посаду в країні.

Мільярдні борги

Депутати Львівської міської ради підрахували, що наступного року місто буде зобов’язане віддати кредиторам майже один мільярд гривень. Загальна ж сума всіх кредитів та боргових зобов’язань, які «висять» на міському бюджеті, – 4 млрд 592,5 млн грн.

Основні проекти, на які Садовий позичав гроші: «Трамвай на Сихів» (12 млн євро кредиту), реконструкція доріг і трамвайних ліній маршрутів №2 і №6 (26 млн євро), модернізація транспортної інфраструктури (12 млн євро), модернізація теплопостачання (20 млн євро), реконструкція очисних споруд і будівництво біогазової станції (20 млн євро). Окрім того, до кінця 2018 року Львів на умовах фінансового лізингу отримає 150 великогабаритних автобусів. З них 50 – виробництва місцевого СП «Електронтранс» і 100 – білоруського виробництва МАЗ. Сума позики – 17 мільйонів євро. Варто враховувати також, що частину кредитів місто брало, коли євро було по 8 гривень, а віддає приблизно по 30. Виходить, що вартість деяких кредитів становить не 5-7%, як це стверджує Садовий, а понад 200%! Якщо ж гривня і далі знецінюватиметься, вартість кредиту зростатиме. І ми легко можемо подолати планку в мільярд гривень.

Для порівняння, весь бюджет розвитку Львова торік становив два з половиною мільярди гривень. Тобто для того, щоб повернути борги, місту треба буде віддати майже третину коштів, запланованих на закупівлю нових автобусів, реконструкцію вулиць, благоустрій та ремонт будинків на цілий рік. Тож не дивно, що міський голова так наполегливо відкараскується від виконання своїх обов’язків у наступному році. Адже набагато простіше, отримавши мандат депутата Верховної Ради, з полегшенням спостерігати за тим, як місто шукає гроші, щоб віддати борги.

Маркіян ВОЙТОВИЧ, Leopolis.news