Вони стояли на Майдані, щоб пізніше грабувати банки

09:10 24 Січня 2017

Вони стояли на Майдані, щоб пізніше грабувати банки

Фото: УНІАН

Уривки з кримінально-шпигунської повісті

«Комендант» Будинку профспілок у політиці не був аматором. З вікна свого кабінету на майдані Незалежності він дивився не на ряди «беркутівців» чи загони самооборони, а на будинок Національного банку. «Ех, та там навіть сауна є», – думав він, захоплюючись перспективою майбутнього.

У критичних ситуаціях Степан Іванович бував не раз. Інстинктивно він відчував, а може, і знав, що «беркути» втечуть у Росію, загони самооборони розстріляють, а Будинок профспілок, очевидно, доведеться спалити, адже стільки там доказів назбиралося. Головне – вчасно евакуюватися. «Що робити з пораненими, які спливають кров’ю в коридорах, – крутилося в голові. – Ех, усе буде добре. Вони ж за Україну вмирають».

Коли вночі спалили штаб-квартиру Революції гідності, Степан інстинктивно побіг у бік Нацбанку. Вчасно зупинився, згадавши, що «беркутівці» ще не втекли в Росію. На барикадах майоріли прапори самооборони. Значить, розстрілу ще не було. Ще трохи треба було почекати.

До влади, брати комсомольці, до влади!

Думка прийти до влади, щоб «по-господарському» розпорядитися фінансовими активами країни, виникла 2008 року. Минуло кілька днів, як Степана звільнили з посади керівника «Бредобанку». Вже пізніше він дізнався, що тільки 2008 року власники банку, поляки, не дорахувалися 196 млн 293 тис. злотих.

Рятувала думка, що ні в Україні, ні в Польщі не було смертної кари. У голові крутились історичні персонажі, яких стратили за наказом польського короля: «Чорт, навіть біля Віденської, де часто п’ю каву, є пам’ятник заколотнику Івану Підкові. Здається, йому на цьому місці відрубали голову».

Асоціації не давали спати: «Степан Підкова?! Я ж депутат обласної ради з фракції «Наша Україна». Підкова є символом партії. Поляки. Точно скажуть: «Степан Підкова». Треба дати хлопцям грошей, щоб написали чергову книжку, як поляки знущалися на українцями», – подумав під ранок і заснув.

Після обіду подзвонив заступник керівника Національного банку Польщі. Піднесеним голосом прокричав: «Стефан, удало сє, курва. Керівництво не хоче скандалу і не буде оприлюднювати інформацію, про «скок на банк». Треба приїхати до Варшави і залатвити формальності».

Зустріч призначили на День Незалежності України. Друзі їхали на шашлики й не розуміли, чому Степан їде до Польщі. У відповідь він тільки потирав руки й повторював: «Усе буде добже, тобто дуже добре».

У варшавському кабінеті, крім шефа, сиділо кілька офіцерів розвідки. Банк усе ж належав Польщі, і з працівниками спецслужб доводилося тісно працювати. Наших цікавило, що хочуть поляки. Поляків – фінансова інформація про бізнесменів, фінансування банком пропольських акцій, зв’язки польського бізнесу з українським тощо. Обличчя були знайомі, тому відразу почали розмову.

«Степане Івановичу, – сказав старший за званням, – тут у папці документи, які ми планували передати українським колегам і вимагати слідчих дій. Ви роздали своїм друзям кредитів на мільярд злотих, з чого вже близько 200 млн злотих є втраченими. Ми розуміємо, що з банку пропало стільки грошей і що в Україні ми не доб’ємося правосуддя, а тим паче не повернемо гроші. Тому ми хочемо запропонувати компроміс». Степан мовчав. Він розумів, про що йшлося.

«До влади в Україні приходять проросійські сили. Польща підтримує самостійність і незалежність України, а також її євроінтеграційні намагання. Взамін ми хочемо продовжити нашу з вами співпрацю. Але вже не формально. Тим паче, що зобов’язання про співпрацю як керівник польського банку ви вже дали. Ми визначимо нових працівників, які будуть вами опікуватися та допомагати. З ними ви розпочнете робити політичну кар’єру і боротися за Україну. Коли ви отримаєте важелі впливу, то здобутки ми спільно використаємо для добра наших країн. То що, згода?» – запропонували добродії з-над Вісли.

Степан мовчав. Виправданням була думка, що він усе ж таки народився в СРСР. «А як можна зрадити те, чого вже нема? Комсомол до уваги не беремо. Та й ніхто мені не наказує працювати проти України. Все одно немає виходу», – говорив його внутрішній голос.

– Степане Івановичу, яким іменем будемо маскувати вас у документах?

– «Степан», – відповів.

– Так не годиться, – заперечив офіцер, – «Степан» було минулого разу.

– Степан, Степан Підкова, – додав Степан Іванович і почервонів.

«Курва, аж не хочеться вірити. Стільки грошей недорахувались – і нічого. А якщо таке провернути з Нацбанком, а не просто банком, – гарячково розмірковував Степан Іванович. – Ну, в Польщі мене до Нацбанку не допустять. А в Україні? Дол…би. Ми їм набудуємо і Польщу, й Україну».

Через місяць Степан Підкова вже сидів у кріслі голови обласного осередку опозиційної політичної партії і розповідав, як він боровся з Медведчуком.

Після Революції гідності

 Степан Іванович милувався собою в кабінеті Нацбанку й дивився на те, що залишилося від Будинку профспілок. Згадалося, як уночі він сидів у профспілках і думав, що в Нацбанку є сауна. З голови не йшов 2008 рік. Дурні мазури, щоб урятувати «Бредобанк», спочатку дали рефінансування в розмірі 307,4 млн злотих, а через кілька місяців – ще мільярд гривень (тоді понад 390 млн злотих)

А що, як ми будемо так рятувати банки в Україні?

Степан Підкова, обіймаючи посаду голови Нацбанку, видав банкам понад 65 млрд грн рефінансування. Банки через підставні фірми виводили гроші в офшори й оголошували банкрутство. Влада мовчала, адже з кожного рефінансування брали «відкати». Найбільше отримав банк «Прихват» – понад 20 млрд. Коли гроші вивели за кордон, банкрутство не вдалось оголосити лише через ризик виникнення нового Майдану. Як і з «Бредобанком», держава (вже Україна) мусила всі збитки покрити з власного бюджету. На порятунок банку витратили 4 млрд дол. У той час Степан уже працював не в Нацбанку, а в уряді. Коли прем’єр брав відпустку чи їхав за кордон, прем’єром був він. Поляки все ж дотримали слова, політичну кар’єру він зробив.

P.S. Збіг прізвищ, посад та подій у політичній феєрії є випадковістю. Всіх персонажів вигадав автор. Далі буде…

Андрій ДУДА, для Leopolis.news

Також ви можете стежити за головними новинами від Leopolis News на нашому Facebook, Twitter та Telegram-каналі.

Реклама

hvl.jv

Стрічка новин