Як посварити пасажирів маршруток і виграти вибори?

Влада та власники фірм-перевізників львівського громадського транспорту шляхом підвищення ціни на проїзд вбивають одразу двох зайців: одним пасажирам дають подачку та здобувають їхні голоси на виборах, а інших змушують платити за всіх.

Необґрунтоване пограбування

Транспортні перевезення у Львові є чи не найбільш непрозорою сферою для громадськості та нагадують середньовічний феодалізм, тож впровадженню системи єдиного електронного квитка маршрутчики опиратимуться до останнього.

Усі розуміють, що громадський транспорт у місті Лева буде кінцевою сферою, де наступить порядок та відповідальність, якщо раптом у столиці Галичини почнуться реальні реформи. Львів’яни та гості міста вже звикли до тривалих затримок руху громадського транспорту і до хамства водіїв, і до мокрих вікон у маршрутках, і до дірок у дверях, крізь які взимку дує холодний вітер, однак дуже болісно реагуватимуть на підвищення ціни за такі принизливі умови перевезень.

Водночас львівські маршрутки є надзвичайно вигідним джерелом доходів, які власники можуть витиснути з пасажирів, підвищуючи ціну проїзду та не особливо витрачаючись на комфорт громадян. Однак нещодавнє рішення міської влади та перевізників учергове необґрунтовано підвищити ціни на проїзд у громадському транспорті до 7 гривень без жодних турбот про якість транспорту могло не лише викликати серйозне обурення громадян, але й загрожувало владі втратою голосів електорату за два місяці  перед виборами.

Тим більше, що  влада та бізнесмени пояснили чергове підвищення ціни проїзду навіть не зростанням вартості палива, яке як відомо не особливо зросло в ціні. Адже варто світовим цінам на нафту піднятися на долар, як в Україні підіймають ціни на громадський транспорт та пальне на 20…25 %. І навпаки, падіння світових цін на нафту зі 100 доларів до 50 майже ніяк не позначилось на зниженні ціни бензину чи проїзду в громадському транспорті. Тож охочі заробити на львів’янах обґрунтовують свої рішення «збільшенням ціни запчастин» і, що найбільш обурливо, – «зростанням мінімальної заробітної плати», яка закладається у розрахунок відповідно до Державного бюджету.  «Так само впливають інші речі», – не напружуючи мозок та не вигадуючи нічого правдоподібного, пояснив громадськості заступник міського голови з питань житлово-комунального господарства Львівської міської ради Сергій Бабак.

Тобто достатньо українцям хоч трохи вилізти зі злиднів після підвищення мінімалки, як маршрутчики здирають три шкури за проїзд, нівелюючи таким чином будь-яке підвищення зарплати. За такою логікою, якщо в Україні колись буде мінімальна зарплата 1000 доларів в місяць, то маршрутчики за проїзд напевно братимуть не менше ста «зелених» – адже гроші в українців є і платити можуть. Принаймні це випливає з логіки теперішніх львівських перевізників.

Зіштовхнути пасажирів лобами

Однак, у Львівській мерії придумали як зробити так, щоб і вовки (тобто перевізники) були ситі, і щоб вівці (тобто львів’яни) підтримали потрібного кандидата на виборах. Адже як громадяни проголосують за львівського мера чи його партію на виборах після того, як місцева влада почистить їхні кишені?

Спосіб вирішення цієї дилеми був відомий ще давнім римлянам і зводився до гасла «поділяй і владарюй», тож слідуючи цьому принципу, одних львів’ян вирішили задобрити дрібною подачкою, а інших змусити платити за всіх решта. І місцева влада та перевізники оголошують про величезну поступку – погодилися повернути безкоштовний проїзд для пенсіонерів та людей з інвалідністю, але за умови, що проїзд для решти громадян становитиме 7 грн.

При цьому влада та перевізники себе подають у привабливому образі небайдужих до потреб пенсіонерів і водночас нічого не втрачають, бо решта працездатних пасажирів заплатить вищу ціну і за себе, і за пенсіонерів.

Фактично влада здійснює передвиборчий хід спрямований на найбільш вразливу та електорально довірливу категорію населення – пенсіонерів, яких у Львові нараховується близько третини.

Тож влада та бізнес і гроші з пасажирів отримають не менші, аніж до «реформи», і голосів виборців не втратять, які б від них відвернулися без запровадження пільг. Таким чином немає ніякого безоплатного проїзду для пенсіонерів, позаяк працездатні громадяни середнього віку та молодь доплатять по 2 чи 3 гривні за пенсіонерів.

При цьому працездатні категорії населення нічого не зможуть  протиставити у дискусії щодо справедливості такої «реформи», адже, по-перше, опиняться в морально невигідній позиції противників прав бідних стареньких та громадян з інвалідністю, а, по-друге, зіткнуться з агресивно налаштованими пенсіонерами, які влаштують скандал при спробі піддати сумніву таке рішення міської влади.

Тож невдоволеним та обібраним заткнуть рота такі ж самі співгромадяни, яким міська влада кинула кістку у вигляді пільгового проїзду. Влада та перевізники фактично зіштовхують лобами старших та молодших пасажирів, які з’ясовуватимуть стосунки в салонах маршруток, скеровуючи енергію невдоволення одні на одних, поки реальні ляльководи підраховуватимуть і гроші, і виборчі голоси.

А будь-які акції протесту львів’ян працездатного віку зведуться нанівець, якщо нове рішення влади опиниться під загрозою – адже тоді вже пенсіонери вийдуть на мітинг, захищаючи свої права та «мудру» ініціативу міської ради. І ні в кого не буде сумнівів, що у львівських пенсіонерів вистачить і часу, і наснаги захистити своє право на пільговий проїзд за рахунок працездатних співвітчизників. А влада та маршрутчики навіть підвезуть їх до такого мітингу.

Як обвести пенсіонерів навколо пальця?

При цьому в нових обіцянках влади та перевізників не береться до уваги, що більшість водіїв маршруток знову, як і раніше, не зупинятимуться на зупинках, на яких стоять пенсіонери та рушатимуть швидше, – щоб пенсіонери не встигли сісти в автобус. Адже ж це пільговики – пасажири, які не платять, то ж навіщо витрачати на них час та місце в транспорті? Про людське око маршрутчики говоритимуть, що возять пенсіонерів безкоштовно, а на практиці всіляко уникатимуть їх підбирати на зупинках.

Зрештою, що такому водієві зробить старенька бабуся і як вона зможе довести, що водій маршрутки її спеціально не підібрав на зупинці – на смартфон зніме? І навіть якщо старенькі, після місяця оббивання порогів по адміністративних установах, нададуть належні докази про те, що місяць тому водій такої-то маршрутки спеціально не взяв в автобус пільговика – це зовсім не змусить маршрутчиків дотримувати прав пенсіонерів – вони й далі їх ігноруватимуть та зневажатимуть.

До того ж не слід очікувати, що після демонстрації цієї передвиборчої «подачки» ситуація не зміниться, адже скоріше за все, вже після виборів, перевізники знову заговорять про чергове підвищення ціни до 9, а можливо, навіть до 10 грн, у тому числі й для пенсіонерів. Адже тоді обурення громадян вже не відіб’ється на результатах голосування. А поки що місцева влада піаритиметься на «відновленні справедливості» – поверненні безплатного проїзду пенсіонерам.

Валерій МАЙДАНЮК, політолог, для Leopolis.news